(Уривок)

Сон не іде взагалі, хоч і втомився. Постійно ці на пів відкриті очі. Згадались шкільні уроки історії та міфи про Харона перевізника мертвих до царства Аіда. Можливо саме для того і клали монетки на очі померлим, щоб вони не були на пів відкриті. А щоб, у нечистих на руку, проводжаючих не було спокуси вкрасти ці монетки, вигадали старого Харона. Кому захочеться обкрадати сумного старого що постійно пливе з мерцем у човні. Можливо навіть мурлика, щось собі під ніс у такт сплеску весла. Треба ж йому якось себе розважати. З такою роботою не станеш драматизувати кожну смерть, бо не витримають жодні нерви. 
Мене просто пронизала блискавична думка: «А ця монетка, що вісить у мене на шиї напевно також зі сплати Харону, за перевезення того мерця чий череп ми з товаришем знайшли у дитинстві, у старій фортеці?» Цю думку наздогнала наступна про те, що сьогодні я виконував частину роботи старого, і тому монетку не можна вважати краденою. Темна стеля над головою спускається все нижче, і нижче, я навіть відчуваю її прохолодні дотики, особливо на віях ніби, щось важке і холодне стискає очі. Може це монетки на очах? Прислухаюсь чи не плескає хтось поряд веслом тихенько наспівуючи мелодію сіртаки…